Франция… Такая великолепная Франция. Можно часами слушать её захватывающую историю; кушать вкусную, умеренно необычную, еду; смотреть показы мод и просто наслаждаться атмосферой сдержанности и вежливости под приятную, расслабляющую французскую музыку. В каждом из городов Франции есть что-то особенное. Любой путешественник найдет то, что заполнит место недостающего пазла в душе.Страсбург – столица Эльзаса, одного из регионов Франции.
Есть несколько мест, рекомендуемых к обязательному посещению.
Кафедральный собор – церковь в готическом стиле, оригинального коричнево-розового цвета, с которой видны все прелести Страсбурга. Посетить Нотр-Дам де Страсбург стоит хотя бы потому, что внутри находятся уникальные архаичные часы, которые показывают не только время суток, но и раз в полчаса короткое представление (а также, знак зодиака, месяц и год).

Прокат велосипедов поможет добраться до реки Рейн и пройтись через мост, который объединяет два города – Страсбург, Франция и Кель, Германия. Страсбург располагается на границе с Германией. Каждый желающий может прогуляться с Франции в Германию и обратно. Тем более что с обеих сторон размещены парки, в которых также можно приятно провести время.
Столица региона Эльзас так же может порадовать достопримечательностями и миловидностью. Экскурсию по городу практически заменяет небольшое путешествие на речном трамвае. Он оснащен довольно-таки качественным, на редкость хорошо и интересно составленным, русскоязычным аудиогидом. Поездка будет достаточно информативной и приятной.
Обязателен к посещению и старинный квартал Маленькая Франция, спокойный и умиротворённый. Между, до сих пор сохранившимися, деревянными домами с каркасом из тёмного дерева, протекают каналы, рядом с коими есть шлюзы, которые обеспечивают доступ к Рейну. Кафе с видом на канал и чашечка чая или кофе поможет расслабиться и с головой окунуться в атмосферу романтики и живописности.

Массу положительных эмоций туристы получают от посещения парка «Оранжери». Чего стоят только огромное количество аистов на каждом углу. Их щелканье клювами некоторые называют музыкой Страсбурга. Аист является символом Эльзаса. Завораживающе красивое место площадью 25 гектаров. Здесь можно поплавать на лодках, которые дают напрокат; есть детские площадки; ландшафтный дизайн великолепен (можно сделать много качественных и красивых фотографий); «на борту» имеется даже мини зоопарк. Все радости и услуги парка бесплатные, включая вход на территорию (кроме проката лодок, за них надо платить). Приезжие, у коих в запасе не большое количество времени, посещают парк «Оранжери» одним из первых.
Из парка можно попасть прямиком в Европейский суд по правам человека, здание которого для кого-то будет интересным. Не часто выпадает шанс побывать в здании Суда мирового уровня исторической давности.

Музеи, расположенные в Страсбурге, удовлетворят любые вкусы:

• Музей Эльзаса
• Музей творчества Норт-Дам
• Музей Томи Унгерера
• Музей изобразительного искусства
• Археологический музей
• Музей декоративного искусства и другие.

Кроме путешествия на речном трамвае, уютного квартала Маленькая Франция, пешеходного моста через Рейн, Европейский суд по правам человека и других описанных выше достопримечательностей, тут есть ряд музеев (специализированные, музеи искусств, исторические), сырный ресторан «La Cloche а Fromage», Совет Европы, Европарламент и многое другое. По возвращению домой великолепные фотографии долго будут напоминать о проведённом времени, а эмоции и чувства, связанные с посещением, не увянут никогда.

Арена Стад Де Франс

Останавливаясь в этом чудесном городке, есть возможность посетить все имеющиеся достопримечательности Парижа и его окрестностей. Одним из таких мест должна стать спортивная арена Стад Де Франс, построенная в 1988 году и вмещающая в себя около 7800 тысяч зрителей. Арена является центральным местом проведения матчей по футболу. Например, в 2000 году стадион принимал гостей Лиги Чемпионов, где «Реал» одержал победу.

Благодаря своей конструкции арена из футбольного стадиона легко реконструируется в поле для регби или становится отличным местом для соревнований спортсменов в лёгкой атлетике.

Базилика Сен-Дени

Построенная в V веке на месте предполагаемой казни Святого Дени (Дионисия), где, по преданиям, ему отрубили голову, но он встал и убежал со своей головой в руках прочь с холма, позднее тут было построено аббатство. В настоящее время базилика является национальным памятником культуры Франции, но когда-то на её территории были похоронены около 40 французских монархов и 80 принцев.

Именно это место являлось тайником для некоторых реликвий: меча Карла Великого, регалий монаршества, драгоценной утвари.

Музей Гревен

Также стоит обратить внимание на музей Гревен, основанный в 1882 году, журналистом Артуром Мейером, работающим в газете Le Gaulois. Очень старая, возведенна по принципу катоптрики, постройка имеет большое зеркальное помещение, где проводятся “волшебные” шоу.

В данный момент в музее выставлено более 270 восковых скульптур, представленных историческими сценами Французской жизни, сопровождённые кровавыми моментами революционных времён, а также имитации современной жизни известных людей (Эйнштейна, Папы Римского, Шарлотты Корей).
Вход в музей осуществляется ежедневно и является платным, для туристов из России и Украины действует 20% скидка при предъявлении распечатанного скидочного купона и паспорта.

Отели города:

Ibis Paris Gennevilliers (32 Rue Louis Calme) – отель с удобной парковкой для посетителей (за дополнительную плату), с беспроводным доступом в интернет и кондиционерами. Также имеется услуга пробуждения клиента по телефону, что удобно при планировании экскурсий по городу. Стоимость проживания: 7000 рублей в сутки.

Mercure Paris La Sorbonne (14 RUE DE LA SORBONNE) — находится неподалёку от парижского университета Сорбонна. Также рядом располагается станция метро The Cluny-La Sorbonne и красивейший Люксембургский сад. Обслуживание гостей производится круглосуточно и ежедневно, в качестве завтрака, всем гостям накрывают шведский стол. Стоимость проживания: 10000 рублей в сутки.

Основные плюсы отдыха в Париже. Что следует знать?

1. Прежде всего, нужно отметить, что многие выбирают для отдыха этот город, чтобы почувствовать и насладиться романтикой, ведь действительно это одно из самых неповторимых, удивительных, ярких и романтичных мест в мире, поэтому если вы молодожены, то естественно, не стоит упускать такого варианта.
2. Здесь для влюбленных созданы райские условия, например, встречаются красивые сады, парки, вы сможете оценить превосходные мосты, дома с мансардами, которые выглядят уникально и необычно, и т.д. Нет ничего приятнее, чем взяться за руку любимого человека и гулять по берегу Сены, наблюдая, как работают уличные художники, однозначно, от этого вы станете получать исключительно яркие эмоции, удовольствие и наслаждение, можете не сомневаться.
3. Если вы желаете порадовать свою жену, то отправляясь с ней на отдых в Париж, она сможет оценить по-настоящему незабываемый шопинг. Посетив самую известную улицу мира, можно встретить великое множество различных магазинов, дорогих, уютных ресторанов, современных кинотеатров
   
4. Что касается Елисейских полей, то наверняка вам известно, что действительно они стали символов роскошной жизни, ведь здесь проходят серьезные премьеры известных, выдающихся и современных звезд, и т.д.
5. Нельзя не отметить и изысканную кухню, потрясающее вино, которое можно попробовать, бывая в Париже. Причем вас будет ожидать широкий и богатый ассортимент блюд, что действительно можно потеряться от всего этого. Но нельзя не попробовать устриц, лягушачьи лапки, и т.д.
6. Франция славится и тем, что предлагает туристам, путешественникам неповторимые и великолепные горнолыжные трассы. Если вам неизвестно, то учтите, что именно французские Альпы и являются самыми высокими горами в Европе, и это действительно так.
7. Причем посещая здешний курорт, можно лично оценить высокий уровень сервиса, лучшие трассы, что естественно приятно впечатлит даже самого придирчивого отдыхающего, что немаловажно.
8. Если вы давно мечтаете оценить и прочувствовать в полной мере дух Франции, то сделать это возможно, в ее провинциях, ведь Бретань, Прованс – это и есть «сердце» страны. Они отличаются тем, что в каждой можно ощутить неповторимый шарм, множество уникальных живописных пейзажей, и т.д.
9. В качестве неотъемлемой части пейзажа здесь выступают живописные виноградники, которыми можно любоваться часами, получая удовольствие и яркие эмоции от этого.

Благодаря красоте зданий, архитектуре Париж может по праву называться музеем под открытым небом. Но, не смотря на это, в городе действует несколько десятков музеев. Среди наиболее известных: Лувр, Оранжери, д’Орсэ, расположенный в здании бывшего железнодорожного вокзала. Для бюджетного туриста и тех, кто не готов стоять в очередях, существуют менее популярные, но не менее ценные выставочные павильоны и музей. К примеру, Исторический музей Карнавале расскажет о богатой истории Парижа. Во Дворце Токио вы сможете бесплатно увидеть картины Пикассо, работы Малевича, Сезара и Модильяни, бонусом послужит вид на Эйфелеву башню из кафе дворца. Загляните в Малый Дворец с экспозицией Музея изящных искусств, дома – музеи Бальзака, Гюго, Эдит Пиаф.

Не откажите себе в удовольствии прокатиться на речном трамвайчике, если время посещения французской столицы не приходится на зимние месяцы. Понаблюдайте за работой уличных художников неподалёку от базилики Сакрэ-Кёр на холме Монмартре, известном тем, что здесь жили и творили такие художники как Ван Гог, Руссо, Пикассо, Ренуар. Позавтракайте по-французски кофе и круассаном в одном из сотен уличных кафе Парижа, выпейте бокал вина перед ужином в другом кафе, рассматривая разношёрстную французскую публику. А главное, не вздумайте спешить. Проведите несколько дней как истинные французы, размеренно, изысканно, элегантно, почувствуйте жизнь и получите удовольствие от простых вещей.

Один из лучших регионов Франции находится в ее составе с 1481 года. На западе Прованс омывают светлые воды реки Роны, на юге – Средиземное море, а с востока область окружена Альпийскими горами. Это край безудержного солнца, воспетый Ренуаром, Сезанном, Матиссом, Пикассо и Шагалом: художники восхищались и здешними пейзажами, и грацией местных красавиц.

Чтобы составить впечатление о крае, достаточно посетить всего три города – Арль, Авиньон и столицу региона – Марсель. О первом когда-то писал Юлий Цезарь в своих «Записках о Галльской войне». Тогда город еще носил название Арелат («возле спящей воды»). Земли вокруг были настолько плодородными, что их давали в награду лучшим римским легионерам. То время было для Арля «золотым» – город величали не иначе как «Рим в Галлии». Сюда прибывали караваны с богатыми дарами Востока, «духами Аравии и деликатесами Ассирии», как гласит летопись тех времен.

От римлян сохранились и развалины терм (бань), построенных по приказу императора Константина I. По своей красоте они не уступали знаменитым римским термам Каракаллы.

Жители Арля гордятся и тем, что в 1178 году в городском кафедральном соборе Святого Трофима короновался как Бургундский король император Фридрих Барбаросса. Еще одна гордость Арля – Музей Ван Гога. Он расположен в больнице Отель-Дье, где художник лежал, страдая от галлюцинаций.

Дома высокой моды

Попасть из Арля в Авиньон, «город церквей и колоколов», можно на автобусе по древнеримскому акведуку, являющемуся одной из достопримеча-тельностей Прованса. Скромный Авиньон прославился в XIV веке, когда принял сбежавшего из Рима папу Климента V. Сегодня о тех неспокойных днях вспоминают лишь историки да экскурсоводы, а на территории дворца Его Святейшества ежегодно проходит Международный фестиваль тартра.

В память о «папском» периоде местные кондитеры создали из шоколада и ликера изысканное лакомство в форме цветов чертополоха – папалины д’Авиньон.

А вот Марсель – шумный и многолюдный, как и любой город-порт. Он был основан греками в 599 году до н.э. Выгодное местоположение делало город приманкой для завоевателей – кто здесь только ни хозяйничал! И лишь в XI столетии Марсель вошел в состав Прованса. В 1720 году на город обрушилось страшное бедствие – чума, и городские улицы почти обезлюдели. Позднее жизнь взяла свое, и Марсель возродился. Чтобы увидеть, как хорош он сегодня, надо подняться на самую высокую точку города – туда, где стоит Базилика Богоматери-Хранительницы Notre-Dame de la Garde, с десятиметровой статуей Пресвятой Девы. Отсюда открывается удивительная панорама – Кафедральный собор, штаб-квартира Марсельского Олимпика, стадион Велодром, улицы и улочки, церкви, жилые дома – в том числе дом, выстроенный по расчетам великого архитектора Ле Корбюзье.

Разумеется, нельзя побывать в Марселе и не посетить замок Иф, увековеченный Александром Дюма в романе «Граф Монте-Кристо». Знаменитый замок-тюрьма находится на одном из островов Фриульского архипелага, близ марсельских берегов. Сегодня здесь расположен Музей старого Марселя.

У маленьких городов Прованса свои поводы для гордости. Так, неприметный на вид городок Биот славится талантливыми стеклодувами: его мастера изобрели уникальное стекло с пузырьками. Смотришь на такую вазу или бокал – и кажется, будто внутри нее – капли дождя или чьи-то слезы.

За тем, как создают это чудо, можно понаблюдать во время экскурсии на фабрику-мастерскую. Есть здесь «Эко-музей стекла» и Международная галерея стекла, а также множество сувенирных магазинчиков.

У жителей Грасса – всего два повода гордиться собой, зато каких! Во-первых, здесь родился один из лучших живописцев «галантного века» Жан Оноре Фрагонар. А во-вторых, львиная доля косметической и парфюмерной промышленности Франции производится из местного сырья.

Пиршество цвета и вкуса

Еще Альфонс Доде в своем романе «Тартарен из Тарас кона» писал: «Прованс, страна лакомств, производит столько вкусных вещей! Прозрачные золотистые вина, арльские сосиски и колбасы, нежные дыни, сочные арбузы, монтелимарская нуга…». Да, провансальцы знают толк в еде! Самое простое блюдо превращается в особенное благодаря местным приправам. А густой, сытный буайбес? Раньше этот суп из рыбы и морепродуктов считался блюдом бедняков, а теперь является украшением ресторанного меню. Да, так и было: что из дневного улова не продали рыбаки, из того их жены и варили суп. Дешево и вкусно!

Полезные советы

• Не знаете, где поселиться? Остановите свой выбор на гостинице в Марселе или в Экс-ан-Прованс. Здесь можно арендовать машину либо записаться на экскурсии – вокруг этих городов развитая система автомагистралей, и добраться к любой достопримечательности очень легко. Но первый вариант (аренда) не подходит тем, кто планирует посетить винные дегустации.
• В Провансе есть «стол и кров» на любой вкус и кошелек. Частным отелем может оказаться и поместье аристократа, и простая ферма.
• Здешние пейзажи – как сельские, так и городские – не подходящее место для прогулок в обуви на высоких каблуках. Замки, древние церкви, остатки крепостных стен, римские акведуки, уютные деревушки, расположенные на высоких холмах, и выложенные камнем средневековые улочки – чтобы сполна насладиться этими красотами, лучше обуть самую удобную

Здесь умеют не только готовить: эти края – родина одного из стилей интерьера, который так и называется – «прованс». Ему свойственны обилие светлых и ярких красок, плетеные садовые стулья, столики и кресла, изображения пышных роз на текстиле. Здесь в особом почете потертая мебель – «с историей», доставшаяся от предков; расписной фаянс и милые сердцу «безделушки» – статуэтки, вазочки, корзины, подсвечники. А еще стиль «прованс» – это беленые стены, отражающие лучи неистового южного солнца. Да, жители южной французской провинции больше всего ценят Его Величество Уют.

На долгую добрую память…

Невозможно побывать в этом чудесном краю и не купить что-то на память! Отличным сувениром станет лавандовое саше (с засушенными цветами), эфирное масло, мыло ручной работы с высоким содержанием оливкового масла, ароматические свечи.

Любите готовить? Возьмите баночку тапенады – пасты из каперсов, маслин и анчоусов. Или оливковое масло в изящной длинногорлой бутылочке из селения Ле-Бо-де-Прованс. Или же знаменитый сбор «Травы Прованса» – в виде связки душистых растений. Отличный сувенир для кулинара – ручная мельница из дерева оливы.

Сладкоежкам здесь раздолье! Шоколад ручной работы, джемы, засахаренный миндаль, пирожные-макаруны, калиссоны… Последние готовят из миндаля и засахаренных фруктов, покрывают слоем сахарной глазури и придают форму… женских глаз. А как ароматен и полезен лавандовый мед!

Кому-то придется по душе местный текстиль – подушки, скатерти, сумки и прочее – с изображением оливковой ветви, подсолнухов Ван Гога или цветов лаванды, кому-то – вышеупомянутое необычное стекло.

Многие туристы увозят с собой керамические фигурки ручной работы – сантоны. Многие покупают их для оформления рождественских вертепов. Кстати, в Провансе воспроизведения сцен Рождества Христова – самые «густонаселенные»: каждый вертеп насчитывает не менее 55 фигурок! Но большинству нравятся статуэтки, изображающие деревенскую жизнь, – торговка рыбой, крестьянка на ослике, садовник, смешные курочки-цесарки…

А самые популярные – расписанные вручную фигурки цикад. Это «поющее» насекомое – символ Прованса. Удивительный край, щедрый и великолепный! Здесь каждый найдет отдых по душе. Вдоволь налюбоваться старинной архитектурой или зрелищем лавандовых полей на закате, посетить винные дегустации, представить себя героем романа Александра Дюма или взять напрокат лодку в Марселе… Эти и многие другие радости подарит вам уютный и гостеприимный Прованс.

Монастырь за всю историю своего существования много раз подвергался разрушениям. Так, в 922 году здание вспыхнуло от пожара. В 1102 году верхняя часть монастыря накренилась и обвалилась. В 1203 и 1433 годах монастырь снова полыхал в огне.

Подвергалось здание и нападениям. В период столетнего противостояния между Англией и Францией аббатство осадили англичане, однако монастырь чудом смог противостоять воинам.

Архитектура монастыря довольно необычна. Здание монастыря – это две секции по три этажа каждая. В восточной части предполагалось проживание монахов. Первый этаж был полностью в распоряжении паломников. Здесь они жили, питались и молились. На втором этаже священнослужитель обычно принимал высокопоставленных гостей. Западная часть – это кладовая. Был в аббатстве и рыцарский зал, где были установлены большие печи. Здесь монахи проводили время за книгами и беседами. Монастырь официально был закрыт в 1790 году. Через несколько десятков лет здание превратили в тюрьму и даже прозвали местной Бастилией. Только к 1863 году аббатство отреставрировали и сделали впоследствии музеем.

В наши дни монастырь ежегодно посещают 4 миллиона туристов. Привлекает туристов не только архитектура монастыря, но и то, что здание два раза в году превращается в необычный остров. Во время сильного прилива вода поднимается на 10-12 метров, затапливая вокруг себя большие площади земли.

Происходит это явление в дни весеннего и осеннего солнцестояния.

зате в маленькому більше почути.

Жан Кокто

У Руані все просякнуте старовиною, і з кожним вдихом ти буквально вбираєш в себе місто, разом з його старовинними кам’яними стінами, дзвоном, запахом річок – а їх тут цілих чотири! – і почуттями, які відчували до Руана Флобер, Мопассан, Моне… І відразу хочеться розправити плечі і, можливо, самому перетворитися ненадовго в Жанну д’Арк і зробити подвиг або засісти з пензлем і фарбами в якомусь вуличному кафе, спостерігати за життям міста і створити шедевр. Тут, в Руані, можливо все. Велике місто прийме кожного, хто захоче вивідати всі його таємниці …

Місто чотирьох річок і ста дзвіниць

Руан розташувався на березі Сени, в тому місці, де в неї впадають інші річки – Робек, Обетт і Каї. Сьогодні він – столиця Північної Нормандії, одне з найстаріших французьких міст, яке багато чого бачило на своєму віку. Руан, в античності – Rotomagus, бачив, як на головній міській площі спалили велику бунтарку Жанну д’Арк. А на рубежі XIX – XX століть він настільки вразив Клода Моне своїм Руанським Собором, що майстер зобразив його на 30 полотнах. Тут же упокоївся норманський герцог Ролло, який перетворив Руан в столицю, і серце короля Англії Річарда Левове Серце – теж в Руані.

По головній вулиці пройдемо …

Руан, як ніяке інше французьке місто, запрошує до піших прогулянок. Ви входите в нього, як у відчинені двері – і найперша пішохідна вулиця Франції стелиться у вас під ногами. І ви підкоряється її неспішному перебігу, пірнаєте під арку з зображеннями запаморочливої краси, підіймаєте очі і бачите старовинний Руанський годинник – другий в світі баштовий годинник, створений в XIV столітті. Єдина стрілка акуратно відраховує час, а він разом з вами рухається все далі. Наприклад, до готичної церкви Сен-Маклу з пишними стінами і різьбленими дверима.

Руан називають містом ста дзвіниць. І правда, здається, що дзвін тут звучить всюди, будить вранці і наспівує колискові ввечері. А на зміну переливчастому церковному дзвону приходить величне звучання знаменитого органу Кавайе-колл, що в церкві Сент-Уан. Цьому стародавньому інструменту присвячена ціла симфонія прославленого Шарля Марі Відора.

Живопис – відображення життя

Руан надзвичайно мальовничий. І це бачать не тільки туристи, що зупиняються на кожному розі, щоб відобразити на фото черговий готичний собор – великі художники, такі, як Модільяні, Рубенс, Веласкес, Ренуар, Моне і Делакруа помічали його сувору і величну красу. Це місто, що прагне вгору, а його собори і дзвіниці, немов тисяча рук, тягнуться до неба …

Великі світові шедеври можна побачити в Руані в музеї образотворчих мистецтв. Придивіться – в ньому є навіть російські ікони! До речі, відпочиваючи, можна влаштувати справжній музейний рейд – їх тут «хоч відбавляй». Це і Музей ковальської майстерності, прихований за дверима старовинної церкви, увійшовши в який, поринаєш в таємничий середньовічний світ, і витончений Музей кераміки, і Музей античності. Практично на кожному розі цього міста-замку можна зіткнутися з чимось несподіваним і цікавим.

Гуляти так гуляти!

А ще тут люблять і вміють веселитися. Тільки веселощі в Руані – це не звичні карнавальні марші вулицями з виспівуванням пісень, це інші веселощі – витончені, естетичні. У січні гості збираються на фестиваль «Погляд на світове кіно з Руана», дивляться гарні фільми, обговорюють їх у кафе, неспішно, з північною суворістю потягують кальвадос – мабуть, найпопулярніший місцевий напій. У квітні ласкаво просимо на фестиваль «Нормандія імпресіоністів» – розмаїття фарб і емоцій. Чудовим видовищем є «Армада» – річний збір великих вітрильників і військових кораблів. І, звичайно, не обійтися без ярмарки. У Руані вона називається Сен-Ромен і влаштовується щороку на нескінченних берегах Сени, мабуть, в найпрекрасніший в Нормандії час – восени …

Гарне місто для красивих людей

Руан – це те місце, куди потрібно приїжджати відпочивати красиво. Прекрасно тут все: від витончених будівель, чистих доглянутих вуличок до витонченої біло-блакитної кераміки, оригінальних страв на кшталт каченяти по-руанськи з печеними яблуками і залитих сонцем лугів на околицях міста. А навколо – густі казкові ліси Нормандії … Вам вже захотілося переїхати на ПМП до Франції? Що ж, можливо все. А поки – почніть з Руана …

коли на них дивилися з любов’ю.

Поль Валері

Руан надихав і буде надихати завжди всіх творців, будь то письменники або поети, художники або фотографи. Такі люди закохуються в місто з першого погляду, піддаються його чарівності, і він назавжди залишає слід в їхніх душах.

… А також на полотнах. Першим серед європейців, які закохалися в Руан, був Вільям Тернер. На основі начерків, виконаних в 1821 році, художник-англієць написав масштабну акварель «Руанський собор». Дослідники вважають, що саме ця робота визнаного англійського майстра, попередника імпресіоністів, вплинула на Клода Моне, який створив цілу серію робіт, присвячених цьому храму. У певному сенсі Тернер передбачив відомого імпресіоніста, зображуючи собор з однієї і тієї ж точки в різний час доби.

Клод Моне в Руані

Безумовно, Моне був знайомий з творчістю Тернера, нерідко навідувався в Лондон, щоб вивчити його роботи. Клод Моне народився в Парижі, але в п’ятирічному віці він разом із своєю сім’єю перебрався до Нормандії, в невелике село Живерні. Юний художник не раз бував в Руані. Руанський собор буквально приголомшив його наповал. Майбутній засновник імпресіонізму робив безліч начерків цього храму, які доводив до розуму вже вдома.

Незабаром художник уже не міг задовольнятися короткими поїздками в Руан, тому в 1892 році він зняв там кімнату і приступив до своєї великої серії картин, що прославила його на весь світ.

У своїх роботах Клод зображував західний фасад собору. Ми бачимо центральний вхід до церкви, але вежі і дзвіниці залишаються прихованими від наших очей. Майстер пише з однієї точки, на картинах змінюється тільки світло.

До сих пір точно не встановлено, скільки саме полотен створив Моне. Ймовірно, 50 – 54.

Багато хто задається питанням: чому майстер вирішив працювати саме так? Вся справа в тому, що його метою було показати, як світло впливає на наше сприйняття навколишнього світу, а також наочно продемонструвати, що реальність, на жаль, ілюзорна.

У 1895 році в галереї Дюран-Рюеля відбулася виставка Моне, де було представлено 12 присвячених собору картин. Публіка оцінила задум автора, проте ця виставка виявилося останньою для «соборної» серії. Навіть клопоти Жоржа Клемансо, теж художника, виявилися марними: держава відмовилася купувати картини. Тому їх довелося розпродати, і сьогодні вони розкидані по всьому світу …

Руан очима Піссарро

Каміль Піссарро побував на виставці Моне. Незважаючи на те, що вона справила на нього сильне враження, майстер зважився на полеміку з основоположником імпресіонізму і задумав написати власний Руанський собор, але показати його під іншим кутом зору.

Для цього в 1896 році художник зняв квартиру в Руані і почав працювати. Піссарро хотілося змістити акцент з Руанского собору і показати саме місто разом з його жителями, старими і новими елементами. Живописцю сподобалася вулиця Епісері: в XV столітті вона була центральною в Руані. Легкими мазками Піссарро малює натовп, а головний міський собор лише визирає з-за житлових будинків. З’являється на полотні «Старий ринок в Руані» і ринкова площа. На жаль, в наші дні тут звичайна автостоянка …

Імпресіоністи в Руані

Треба сказати, що Руан особливо надихав імпресіоністів на створення шедеврів. Вони любили писати на пленері, ловити миті і спритно запам’ятовувати їх на полотні.

Так, Руан писав Альбер-Шарль Лебур. Цей обдарований живописець навчався в Муніципальній школі рисунка в Руані, брав уроки у пейзажиста Віктора Делемара. Він поклонявся Моне і Курбе, любив, як і Клод Моне, експериментувати зі світлом, віддав Руану все життя і сьогодні спочиває на міському монументальних кладовищі.

Його найвідоміші роботи – «Два човни в променях руанского сонця» (приблизно 1900 рік), «Береги Сени» (1889 рік).

Ще один цікавий художник-імпресіоніст, чиєю душею заволодів Руан – Ежен Буден. До речі, він – учитель Моне, однак далеко не такий знаменитий, як його учень.

Буден народився в Нормандії. Мистецької освіти він так і не отримав, проте, завдяки роботі в майстерні по окантовці, багато спілкувався з художниками і поступово навчався у них. Згодом Буден оволодів необхідними навичками, побував в Парижі і, звичайно ж, прибув у Руан. Тут в 1895 році він і написав одну з своїх кращих картин – «Руан, вулиця Сен-Романо».

Неоімпресіоніст Шарль Агран став відомий широкій публіці після виставки в Руанській Школі витончених мистецтв. Його роботами захоплювався сам Каміль Коро – шановний імпресіоністами живописець-романтик і гравер.

Роботи Аграна контрастні за кольором, а відтінки чисті. У роботі він обрав техніку пунтуалізму – листи точками або дрібними квадратиками, що складаються в гармонійне полотно.

Перераховувати живописців, які увічнили Руан на своїх полотнах, здається, можна нескінченно. Пікассо надихнувся міським кафе і написав помітну картину в синіх тонах «Кафе. Руан». Постімпресіоніст Гюстав Луазо намалював набережну Сени і місто, яке ми немов бачимо крізь серпанок («Руан. Набережна Сени»). Недарма Піссарро говорив: «Руан – такий же красивий, як Венеція». Не будемо порівнювати – кожне місто прекрасне по-своєму. Краще будемо просто насолоджуватися живописом і мріяти про Руан …

«Паризькі таємниці»

У 1962 році Андре Юнебель зняв бойовик «Паризькі таємниці», головну роль в якому виконав знаменитий Жан Маре. Ця картина – вільна екранізація роману Едена Сю, який в 1840-і роки буквально підірвав Європу. Разом з героями фільму – маркізом Родольфо де Самбрьой, бароном де Ласіньяком і його подругою Ірен – ми потрапляємо у вир подій, фоном для яких виступає величний Руан …

«Жюль і Джим»

Свою третю за рахунком повнометражку зняв в тому ж 1962 році знаменитий французький режисер Франсуа Трюффо по напівавтобіографічному роману Анрі-П’єра Роше. Цікаво, що звукова доріжка до фільму, за версією журналу «Time», входить в десятку кращих саундтреків в історії кіно.

Сюжет цієї мелодрами вельми симпатичний: двоє друзів-австрійців закохуються в музеї в древню статую, яка незабаром матеріалізується в їх житті в особі привабливої дівчини Катрін. Весь фільм будується на відносинах трьох молодих людей, спостерігати за якими дуже цікаво.

Картина виграє і за рахунок віртуозної роботи оператора Рауля Кутара з камерою: він знімає з рук, прив’язує камеру до велосипеда і навіть злітає з нею вгору на вертольоті. Для 60-х років ці трюки здаються неймовірними!

«Ті, що вальсують»

У 1974 році на екрани вийшов фільм Бертрана Бліє «Ті, що вальсують» – епопея про сексуальну революцію, вільнодумство і покоління шістдесятників.

Картина захоплює з перших кадрів: ми знайомимося з хуліганами-друзями Жан-Клодом і П’єро, які викрадають машину перукаря разом з його коханкою Марі-Анж. Незабаром дівчина стає їхньою спільною «здобиччю», і трійця коханців тікає по всій країні. Легке пригодницьке кіно про тих, кому набридли міщанство і суспільство споживання.

«Мадам Боварі»

Екранізація великого роману Гюстава Флобера побачила світ в 1991 році. Фільм зняв режисер Клод Шаброль, в головній ролі виступила Ізабель Юппер. Руан в цьому фільмі показаний так «смачно», що хочеться переїхати на ПМЖ до Франції. Місто як би відтіняє душевні муки головної героїні – заміжньої Емми Боварі, байдужої до чоловіка, яка мріє про життя у великому місті. Коханці-дівчата залишають її, вона влазить в борги, не вміючи нічим заповнити своє життя. Доля Емми сумна: ілюзії і реальність виявляються настільки несумісними, що вона покінчує життя самогубством. Після перегляду фільму хочеться перечитати роман Флобера, а якщо зробити це в Руані, враження будуть ще яскравіш!

«Жанна-діва: битви»

Фільм про Жанну д’Арк, страченоу в Руані, в 1994 році зняв французький режисер Жак Ріветт. Це історична драма про знамениту Орлеанську діву, страчену в Руані і зараховану до лику святих. Сьогодні Жанна д’Арк – один з вічно живих символів Руана: тут є присвячений їй музей і навіть церква, названа на її честь.

Режисер Жак Ріветт – виходець з Руана, представник «нової хвилі» в кінематографі. Він неквапливо, у всіх подробицях викладає хід подій Столітньої війни. До речі, у цього фільму є продовження – картина «Жанна-діва: в’язниці».

«Джулі і Джулія: готуємо щастя за рецептом»

Цікава американська трагікомедія, в якій фігурує Руан. Режисер Нора Ефрон створила картину з мемуарів Джулі Пауелл в 2009 році.

Головна героїня картини –  письменниця-початківець Джулі Пауелл, оператор call-центру, яка вирішує вести кулінарний блог, щоб хоч якось урізноманітнити сірі будні. Джулі загоряється ідеєю за рік приготувати 524 страви з книги якоїсь Джулії Чайлд, яку зіграла чарівна Меріл Стріп. У фіналі нас чекає традиційний для американського кіно хеппі-енд: блог Джулі помічають літературні агенти, видавці і журналісти. Мрія здійснилася! Ось які чудеса може творити приголомшливий Руан – і в кіно, і в реальному житті …

Пішохідна екскурсія «Руан – середньовічні врата в Нормандію»

Одягайте зручне взуття і запасайтеся силами – у вас попереду довга прогулянка по Руану. Ви дізнаєтеся багато цікавого про вікінгів і про подвиг Жанни д’Арк, почнете розбиратися в символіці готичних соборів, пройдетеся по улюблених місцях Клода Моне і Гюстава Флобера. У програмі – відвідування площі Старого ринку, вулиці Великого годинника, Палацу юстиції, Руанского собору, кварталу антикварів, абатства Сен-Уен і багато іншого. 2 години, 120 євро – і ви знаєте про Руані майже все!

«Квітучий берег»

Так називають нормандське узбережжя і невеликі, що потопають у зелені і квітах міста, розкидані уздовж моря. Якщо ви вже вдосталь насолодилися величною красою Руана, чому б не покататися по узбережжю і не побувати в інших, не менш цікавих містах Нормандії?

Перша зупинка за програмою екскурсії в Фекане. Гід проведе мандрівників до Палацу Бенедиктин – одне з найкрасивіших споруд в Нормандії. Після огляду цієї величної споруди передбачена дегустація лікеру, яким славляться ці місця.

Наступне місто на нашому шляху – Етрерта – припаде до душі любителям красивих пейзажів. Тут є скелі, що підступають до моря, вони буквально врізаються в його ніжно-блакитну плоть, звивисті стежки ведуть в невідомі далі, і так прекрасно бродити по ним і слухати місцеві легенди та перекази у виконанні екскурсовода …

Налаштувавшись на романтичний лад, мандрівники вирушають в Онфлер – місто, в якому черпали натхнення імпресіоністи. Тут здавна відпочивала богема і творча інтелігенція, і під час прогулянки по вулицях цього портового містечка мимоволі ловиш себе на думці: а раптом ген-ген, в кафе за столиком біля вікна сидить з келихом вина сам Клод Моне? ..

І ось, нарешті, Довіль – світський містечко, де упереміш зі звичайними туристами відпочивають кінозірки. Навіть кабінки для переодягання на пляжах міста названі іменами знаменитих акторів!

Подорож по прибережних містах Нормандії триває 6 годин і коштує близько 180 євро для 1-2 чоловік.

«Вечірній Руан»

Увечері Руан розкривається у всій красі. Завдяки майстерному освітленню він здається ще більш таємничим і прекрасним в цей час доби. А якщо прогулянка по Руану після заходу сонця ще й супроводжується розповіддю хорошого екскурсовода, у вас просто не залишається шансів не закохатися в це місто.

Екскурсія проходить по історичному центру міста. Під час прогулянки мандрівники занурюються в атмосферу Середньовіччя, походжають по Руану епохи Відродження, а потім переносяться в сучасність. Гід розповідає про те, що не прочитати в стандартному путівнику. Наприклад, чому вогняна саламандра, горностай і войовничий дикобраз стали улюбленцями королів Нормандії, чого боялися середньовічні чоловіки, з чого почалася традиція вдягати на весілля білусукню, а також як Гюстав Флобер подружився з російським письменником Іваном Тургенєвим.

Гостям міста ста дзвіниць покажуть місце, де загинула Жанна д’Арк, найстаріший французький ресторан, палату Шахової дошки, астрономічний годинник XIV століття. Мандрівники зможуть помилуватися кінної статуєю Наполеона Бонапарта, «привітаються» з Флобером і Моне і візьмуть участь в жартівливій грі на знання французької мови.
Вартість екскурсії – 36 євро.

«Таємниці Руанского собору»

За 89 євро можна дізнатися всю таємницю головного храму міста. Досвідчений екскурсовод навчить розшифровувати символіку готичного храму, розповість, як будувався собор, чому його, як і інші готичні церкви, прикрашають горгулі – ринви у вигляді гротескних персонажів. Ви помилуєтеся приголомшливими вітражами собору і навчитеся читати зашифровані в них біблійні сюжети, дізнаєтеся, з якої точки великий Моне писав свій знаменитий живописний цикл.

Екскурсоводь заглибиться в історію Нормандії і розповість про набіги вікінгів, про влаштування драккара – дерев’яного корабля, макет якого зберігається в соборі, і про руанского мореплавця, який подарував назву одному зі штатів США. Звучить інтригуюче…

«По дорозі сиру і сидру»

Ця автобусна екскурсія припаде до душі гурманам. У вас попереду шестигодинна прогулянка по навколишніх селах і містечках. Ви помилуєтеся колоритними будівлями в типово нормандському стилі, а також скуштуєте національні частування – різні сири, сидр і кальвадос, якими привітні місцеві жителі щедро діляться з гостями.

Збирайтеся з силами – вас чекають дегустації сирів камамбер, ліваро, які готують в Нормандії з часів Середньовіччя. У кожного з цих сирів – свій яскравий і неповторний смак. З’їдати все на місці необов’язково – фермери продають свої продукти в будь-якій кількості.

Ви побуваєте в симпатичних старовинних містечках – Вімутье, Ліваро, Камомбере, Камбремере, В Ліваро вас запросять в Село сиру, в Камомбере ви заглянете в присвячений йому музей. Чекають вас і зовсім крихітні села – Кревкер-ан-Ож, Пон-л’Евек. Ви познайомитеся з корінними нормандськими селянами, познайомитеся з їх побутом і, ймовірно, здивуєтеся і порадієте з того, яке спокійне і розмірене життя вони ведуть.

Завершиться «свято живота» візитом на ферму сеньйора Жака де Турнебу і дружним розпиванням сидру і кальвадосу.

Вартість подорожі – 240 євро.

… Знайомство з містом відбулося. Ви бачили Руан в променях сонця і при світлі зірок, об’їздили міські околиці і стали справжнім знавцем історії. Відтепер у вас є вірний і відданий «друг», з яким ніколи не буває нудно. І ім’я його – Руан …